Відродження національної культури неможливе без системи знань про український народ, особливості його побуту і трудової діяльності, зокрема йс основних і допоміжних галузей господарювання, домашніх промислів та ремесел, без знання народного одягу, харчування, сімейної обрядовості, вірувань, народної релігії, без знання свого роду й переводу.
Відомо, що в творах, які вивчаються на уроках літератури, багато слів, що є назвами невідомих учням предметів побуту. Тому в школу приносили різні експонати, які були демонстраційним матеріалом на уроках. їх використовували під час проведення позакласних заходів. Так з'явилась потреба створити музей, в якому зберігалися ці речі, розповідали про їхніх господарів. Ідея створення музею «Бабусина світлиця» належить директору школи Лагодинському Володимиру Богдановичу, а керівником та організатором в збиранні етнографічного матеріалу стала вчитель українське мови та літератури Шевчук Галина Аврамівна.
Велику допомогу надали школярі, що навчалися в нашій школі, а проживали в сусідніх селах: Мала Цвіля, Вербівка, Ходурки, Іванівка, Олександрівка. Експонати, що є в музеї, зібрали не лише в Новоград-Волинському районі, а і перевезені з інших сіл Ємільчинського району, із сіл Рівненської області. Музей розташований у спеціально обладнаній кімнаті. Важко було розмістити всі експонати на невеликій площі і при тому дотриматися внутрішнього планування українського житла, традиції якого сягають глибокої давнини. Дбали й про те, щоб всі експонати було добре видно і щоб вони прикрашали кімнату. Звичайно, музей постійно поповнюється. Для здійснення зв'язку учнів школи з музеєм було створено актив, до якого входять учні одного класу з гуманітарним профілем навчання. Під керівництвом вчителя української мови та літератури Нагаль Надії Микитівни було створено групу юних екскурсоводів, які одягнуті в національне українське вбрання, зустрічають гостей і розповідають про старожитності, що представлені в музеї.
Спробуємо зараз розповісти про те, що нам вдалося зберегти і примножити для наших нащадків і для тих, хто прийде до нашої школи навчатись в майбутньому.
Оригінальним експонатом, який виготовили учні своїми руками під керівництвом вчителів праці, є макет української печі.
А спеціальні допоміжні засоби для приготування їжі розповідають про інші заняття наших предків - ковальство, столярство. Тут представлено хлібну лопату, коцюбу та рогачі, щоб витягати горшки з печі, традиційні ночви, миски, полумиски, ринки, горщики - борщівники, кашники, глечики.
Та найбільше зібрано для огляду начиння для прасування одягу: кожну висушену річ завивали на качалку й прокочували на ній рублем - плоским дерев'яним брусом з коротким держаком на кінці й трохи вигнутою ребристою робочою поверхнею. Також розміщено вже більш сучасні металеві праски, які нагрівали за допомогою розжареного вугілля.
У «Бабусиній світлиці» знаходяться речі, виготовлені з лози: колиска та кошик.
Особливо дитячу увагу привертають старовинні речі предків: коловоротка, качалка, гребінь, платківниця, веретено, ступа.
У музеї є багато виробів з дерева та металу.
Гордістю музею є експозиція «Національний одяг». Це вишиті жіночі та чоловічі сорочки, спідниці.
Найяскравішою сторінкою зібраних народних скарбів, гордістю нашого музею є виставка вишиваних українських рушників.
Не проходять учні байдуже повз тин з лози, із-за якого виглядають соняшники.
А це макет сільського подвір'я зразка XVIII століття.
Ознака релігійності в оселі - наявність ікон. Вчителем світової літератури Лагодинською Людмилою Анатоліївною передано до музею ікони із зображенням Ісуса Христа та Божої Матері.
Сучасні вимоги до організації навчально-виховного процесу в національній школі потребують максимальної мобілізації найважливіших педагогічних засобів. Одним з найдійовіших з них є використання на уроках елементів народознавства. Адже народна педагогіка, традиції, звичаї народу виникли в процесі формування нації. Провести заняття на фольклорному матеріалі у музеї «Бабусина світлиця» допомагають надбання папок «Народні прикмети та повір'я», «Народні пісні нашого села», «Український національний одяг», «Народні свята та звичаї», «Весільні пісні». На подібну тематику зібрано також учнівські реферати.
Всі експонати описати неможливо. Кожен з них має своє призначення та історію. Але продовжується збір предметів, які поповнюють музей, розповідають про рідний край, його минуле, про народні промисли, про працьовитих людей Полісся.
